Поки шумить листя - імена не зникають
Проект саду передбачає створення природнього, сталого ландшафту з різними по архетипу частинами.
На початку зустрічає Трояндовий сад з багаторічними квітами і злаками на сонячній експозиції. Цей насичений фарбами і структурними рослинами простір плавно переходить в квітуче рідколісся біля першої водойми– старовинні троянди в оточенні низьких чагарників і ажурних дерев
Протилежна частина озера – це тіньова група дорослих ялин звичайних, тут під кронами планується терасований деревяний настил для групових зустрічей та для відпочинку відвідувачів саду. Наступна частина - велика галявина газону для активних ігор. Далі, навколо другої водойми, в ажурній тіні берез, заплановані куртини тіневитривалих чагарників і найбільший настил над водою з мальовничим видом.
Весь простір саду об’єднують доріжки з затрамбованого гравію, без сходинок, з мінімальними ухилами і шириною 1,8 м в найвужчих частинах, запроектовані по вимогах інклюзивності. На великій гравійній площадці в центрі трояндового саду планується паркова скульптура, що символізуватиме одночасно втрату і посил, що життя триває. Цей елемент поки в розробці скульпторами. Всі проектні рішення продиктовані існуючими насадженнями, рельєфом та типом грунту, і передбачають сталість і мінімальний догляд завдяки створенню цілісної екологічної системи.
Розташований у серці українських традицій і народної культури, Сад стає осередком єднання — тут разом працюють родини полеглих Героїв, волонтери, ветерани, митці, садівники та діти. Вони висаджують рослини, створюючи простір, де земля говорить мовою вдячності.
Мета проєкту — створити простір памʼяті, психологічного відновлення та спільної дії, простір, який об’єднує людей, історії та покоління.
У час, коли кількість втрат вимірюється тисячами і життя перетворюються на сухі цифри статистики, ми прагнемо, щоб кожне імʼя мало своє місце у серці країни. Їх історії життя стануть частиною живого простору памʼяті, їх імена, обличчя й долі залишалися живими у спільній історії народу.
Сад — не холодний меморіал болю, який стоїть осторонь життя. Він жива територія вдячності, що поєднує минуле, теперішнє і майбутнє. Сад покликаний перетворювати біль на силу, а втрату — на тихе світло памʼяті, що не згасає.
Згодом буде створено онлайн-платформу Саду “Жити попри все”, де зберігатимуться історії полеглих Героїв та цивільних, які загинули через війну.
